Відмінності в проектуванні оглядових, процедурних та операційних залів

Поради щодо планування, засновані на керівних вимогах FGI Guidelines, допомагають оптимально запроектувати приміщення

Брайан Ленглендс, AIA, ACHA, EDAC

Процедурна кімната має більш обмежений режим доступу аніж оглядова, та менш обмежений чим операційна зала.
Зображення © Бенжамін Беншнайдер (надано NBBJ)

Проектанти, які працюють в області охорони здоров’я, часто задають питання: «Які процедури проводяться в оглядовій кімнаті, процедурній та операційній?»

Щоб прояснити це питання, рада по корегуванню настанов щодо охорони здоров’я 2018р. (HGRC), та відділ відповідальний за розробку керівництва по проектуванню та будівництву Інституту керівних принципів (FGI) 2018р. працювали над узгодженням визначень та вимог для цих основних типів кімнат.

Розуміння відповідного використання даних приміщень призводить до їх правильного проектування та будівництва. В наслідок чого зменшується будівництво непотрібної дороговартісної інфраструктури та економиться загальна площа будівлі.

Важливість даного розуміння повинна спонукати власників об’єктів, проектувальників та дизайнерів розпочинати дії щодо планування на ранніх етапах проекту.

Типи процедур

У галузі охорони здоров’я прийнято розуміти, що відповідним середовищем для діагностики, лікування та неінвазивних процедур є кабінети для обстеження або процедурні, а в операційних кімнатах слід проводити інвазивні процедури.

Коли мова йде про визначення видів процедур, для яких по функціоналу підходить саме процедурна кімната, виникає певна неясність із плануванням кімнати. Ця плутанина пов’язана з тим, що рівень медичних інвазивних процедур зменшується в прорівнянні з неінвазивним втручаннями. Іноді використовується термін «малоінвазивний»; однак цього терміну уникають із за його суперечності. Етапи визначення інвазивності включають в себе:

Проведення клінічної оцінки ризику. Визначення відповідного середовища для певних маніпуляцій, що потрапляють в спектр між неінвазивними та інвазивними процедурами, починається з розуміння рівня інвазивності передбачуваної процедури та передбачуваного рівня ризику для пацієнта. Це розрізнення понять, повинно бути зроблено на ранній стадії процесу планування і вимагає участі спеціальної групи людей, які працюють над розробкою оцінки клінічного ризику. До складу даної групи входять хірурги, анестезіологи, епідеміологи, керівники закладів, проектанти, а також співробітник по нагляду за установами.

Рекомендується особиста зустріч усіх сторін, які беруть участь в оцінці клінічного ризику. Коли одна або кілька сторін не можуть взяти участь у запланованому засіданні, бажано його перенести. Якщо одна із сторін відсутня, учасники повинні брати на себе відповідальність за подальші дії з цією стороною, щоб звітувати перед групою до моменту остаточного протоколу зустрічі.

Розроблена оцінка ризику, може бути використана для визначення відповідного середовища для поточних та майбутніх процедур, котрі слід передбачити в проекті.

Класифікуйте заплановані процедури. Група, яка розробляє клінічну оцінку ризику нового проекту, повинна співпрацювати із всіма сторонами, щоб обговорити та визначити, які процедури будуть проходити в приміщенні, як використовувати приміщення, який рівень інвазивності планується, яка гострота та типологія захворювання пацієнта очікується, чи буде анестезія і який тип наркозу будуть застосовувати.

Ці чинники розглядаються в поєднанні з наступними факторами: ремонт або нове будівництво, доступна висота від підлоги до стелі, бюджет і вартість, потреби в інфраструктурі, доступ і розташування приміщення, потреби в передопераційному і реабілітаційному догляді за пацієнтом, і бажаної майбутньої гнучкості простору.

Крім планованих процедур, клінічна оцінка ризиків повинна передбачити інші типи майбутніх процедур, з різними специфічними потребами. Щоб забезпечити найбільшу гнучкість простору на майбутнє, необхідно розробити більш жорсткий стандарт планування, який не завжди може бути практичним та припустимим. Щоб мати контроль і керувати очікуваними результатами, повинен проводитися діалог з усіма учасниками проекту на всіх його стадіях.

Першим кроком в класифікації процедур, які повинні бути виконані для нового простору, будь то нове будівництво або реконструкція, є розуміння визначення інвазивної процедури. Нижче наведено визначення терміна в Керівних принципах 2018 року в порівнянні зі змінами з виданням 2014 року (виділеним жирним) шрифтом:

“Інвазивна процедура: процедура, яка проводиться в асептичному хірургічному полі та проникає в захисні поверхні тіла пацієнта (підшкірну клітковину, слизові оболонки, рогівку, тощо). Інвазивна процедура може відноситися до однієї або декількох з наступних категорій:

• Потрібен вхід у стерильну порожнину тіла або відкриті її частини (череп, груди, живіт, таз, суглоб)
• Включає введення постійного чужорідного тіла
• Включає видалення та пересадку шкіри під час опіків, які охоплюють понад 20 відсотків загальної площі тіла
• Не починається як відкрита процедура, але має ризики вимагати переходу на відкриту процедуру

Інвазивні процедури необхідно проводити в найчистішому середовищі – операційній залі – оскільки вони, як правило, наражають на небезпеку пацієнта потенційними патогенами (тобто збудниками інфекції), тим самим збільшуючи ризик зараження. Інші процедури, які порушують поверхню тіла, але не мають таких строгих асептичних умов можуть безпечно виконуватися в процедурній кімнаті.

Інший фактор, який слід враховувати при класифікації процедур, є використання анестетиків. Один міф, який необхідно розвіяти, полягає в тому, що використання інгаляційної або загальної анестезії означає, що процедура є інвазивна і повинна виконуватися в межах операційної. Інгаляційна анестезія не виконується в операційній залі. Хоча інгаляційний анестетик часто потрібен для інвазивних процедур, він також може використовуватися для діагностичних досліджень та неінвазивних процедур. Наприклад, пацієнтові може знадобитися інгаляційний анестетик, щоб подолати занепокоєння або залишатися нерухомим протягом всієї процедури.

Коли інгаляційний анестетик буде використовуватися в оглядовій, процедурній або операційній, в проекті повинно бути передбачено місце під розміщення обладнання для даної процедури. HGRC 2018р. встановив мінімальні вимоги до планування робочого простору під анастезію. Це було засновано на роботі спеціальної групи людей, яка включала анастезіолога, хірурга, операційну медичну сестру та архітектора. Ця група досліджувала мінімальний простір, необхідний для безпечної установки обладнання для анестезії та введення інгаляційного анестетика під час процедури.

 

Дослідження здійснені під час моделювання ситуації (див. Рисунок 1), вказують на необхідну наступну площу:

• 2.4 метра в ширину та 1.8 метрів в глибину (4.5 кв.м.) в зоні голови пацієнта для безпечного встановлення обладнання для анестезії перед процедурою.
• 2.4 метра шириною та 1.2 метра глибиною (2.8 кв.м.) в зоні голови пацієнта для ведення анестезії під час процедури.

Відмінності між кімнатами

Кожен з трьох основних клінічних просторів – оглядова, процедурна та операційна – мають свій власний набір вимог, що містяться в Керівництві FGI та критерії щодо проектування, інфраструктури та операцій. Основні відмінності між типа кімнат:

Оглядова кімната. Найпростішою з трьох основних типів кімнат є оглядова.

Оглядова кімната – вільна зона, доступ до якої можливий без певних обмежень. Кімната використовується для консультацій з пацієнтами, обстеження і різних неінвазивних процедур (існує можливість прямого фізичного контакту між пацієнтом та лікарем).

Загальне обстеження пацієнта, дозволено у оглядовій кімнаті – це лікування або процедури, які можуть вимагати використання дезінфікованих або стерильних інструментів високого рівня, але не потребується жорсткий санітарний контроль в кабінеті. Дані процедури можуть включати взяття крові, ін’єкції / уколи, незначні порізи та розтягнення зв’язок , накладання швів та перев’язка, незначні дерматологічні процедури (включаючи видалення шкірних міток), розміщення та видалення ліній PICC (черезшкірно введений центральний катетер) та голок для біопсії.

Кімната для огляду є найпростішою з точки зору повітрообміну на годину – зазвичай це дві заміни зовнішнього повітря на годину та чотири або шість загальних змін повітря на годину (залежно від використання приміщення). Існують вимоги до стандартних дифузорів і зворотної решітки, але не має вимог до відношення тиску на сусідні приміщення. Оздоблення приміщення повинно бути вологостійким та легко чиститися.

 

Мінімальна чиста площа підлоги та розміри кімнати варіюються в залежності від того, чи є ця оглядова в складі стаціонару (11.1 кв.м., 3 метри в ширину), в амбулаторії (7.4 кв.м.) або в спеціалізованій амбулаторії (9.2 кв.м.). У кожної із типів кімнат є певні вимоги щодо облаштування та встановлення оглядового столу, каталки або крісла. Зазори та можливе розміщення показані на Рисунку 2.

Процедурна кімната. Приміщення для процедур являється зоною з обмеженим доступом. Вхід до кімнати може здійснюватися із зони з обмеженими доступом або із загальної зони. Планування доступу до приміщення обговорюється групою, та являється одним із важливих критеріїв при плануванні, оскільки це має наслідки операційного характеру (наприклад одяг персоналу, прибирання та профілактика інфекцій).

Приміщення для процедур – приміщення яке призначене для надання медичної допомоги пацієнтам, для яких потрібні дезінфіковані або стерильні інструменти високого рівня, та деякі засоби контролю навколишнього середовища кімнати, але не потрібно, щоб процедури виконували в стерильній зоні операційної кімнати. Приміщення призначене для процедур, які вимагають проникнення в порожнину тіла або захисну поверхню тіла, і не відповідають визначенню «інвазивний». Приклади включають внутрішньо вені вливання, встановлення портів або інших тимчасових тіл (наприклад, катетерів Хікмана і кардіостимуляторів)

Типовий процедурний кабінет вимагає трьох кратної заміни зовнішнього повітря та 15 загальних змін повітря, стандартного дифузора та зворотної решітки. Дифузори повинні знаходитися над зоною пацієнта та групами E або A не витяжного типу. Також необхідно позитивне відношення тиску до суміжних зон. Оздоблення приміщення повинно бути вологостійким та легко чиститися.

Мінімальна чиста площа і вимоги до кімнати однакові, незалежно від того, чи знаходиться процедурна кімната в стаціонарі або амбулаторії. Приміщення можуть бути заплановані для процедур які не потребують інгаляційного наркозу (12 кв.м., 3 метри в ширину) чи для процедур з наркозом (14.8 кв.м. до якої входить зона анастезії; 3 метри в ширину).

Деякі процедурні кабінети які призначені для спеціалізованих цілей, мають свої особливі вимоги, такі як кімнати для бронхоскопії чи ендоскопії.

Операційна. Операційна кімната має найбільш строгі вимоги до інфраструктури і є обмеженою зоною, до якої можна отримати доступ лише з напівобмеженої зони.

Операційна кімната – кімната яка відповідає вимогам зони обмеженого режиму, та призначена і обладнана для виконання хірургічних або інших інвазивних процедур і має засоби контролю навколишнього середовища приміщення. Для всіх процедур необхідне асептичне поле, внаслідок чого виникає вимога до однонаправленого дифузорного потоку.

Інвазивні процедури повинні проводитися в самому чистому середовищі – операційній залі. Приклади інвазивних процедур які виконуються в операційній включають операцію по заміні суглоба, операцію на відкритому серці, мастектомію, гістеректомію, апендектомію, операцію по видаленню катаракти, видалення опіків і артроскопію.

Операційна кімната вимагає як мінімум 4-х змін зовнішнього повітря на годину та 20 загальних змін повітря на годину, однонаправленого дифузорного потоку та повернення потоку в нижню решітку бокової стіни і позитивного відношення тиску до сусідніх областей. Оздоблення приміщення повинно бути монолітне, легко чиститися, не мати тріщин та царапин. Мінімальна чиста площа підлоги та зазори відрізняються для стаціонарних та амбулаторних операційних.

Операційні на базі стаціонару планують з використанням інгаляційного анестетику, і їм потрібна мінімальна чиста площа підлоги 37 кв.м. з мінімальною шириною приміщення в 6 метрів. (див. Рисунок 4). Якщо необхідно виконати спеціальні процедури (нейро, орто або операції на серці), що вимагають додаткового обладнання та персоналу, мінімальна чиста площа повинна складати 55.7 кв.м.

Амбулаторні операційні для інвазивних процедур можуть бути менші за площею та передбачати можливе використання інгаляційного наркозу (25 кв.м., 4.5 метри в ширину). Проте можна планувати операційні які не потребують такого типу наркозу (20 кв.м., 4.5 метри в ширину). Перш ніж використовувати цей варіант, слід ретельно розглянути питання, чи може це рішення обмежити використання кімнати в майбутньому.

Керівні принципи FGI містять мінімальні вимоги до облаштування та площі. Якщо їх не буде виконано, це може поставити під загрозу безпеку і ефективність експлуатації приміщення та будівлі. У той час як мінімальні вимоги для операційної на базі амбулаторії значно менше, ніж для операційної стаціонару, часто зустрічаються нові конструкції, де операційні в амбулаторних умовах мають чисту площу від 37 до 60 кв.м..

Відповідне використання

Для керівників, планувальників і проектувальників медичних установ важливо не поспішати з початком проекту. Перш за все потрібно зібрати групу спеціалістів і розробити оцінку клінічного ризику на основі запропонованих процедур, рівня інвазивності, передбачуваного ризику інфекції, гостроти зору пацієнтів, кількості обладнання, пропускної здатності і майбутньої очікуваної гнучкості. Ці заходи визначать тип для необхідної кімнати і стане основою для дизайну в майбутньому.

Коли кімната з її інфраструктурою побудована, вона стає визначальним фактором і обумовлює, які процедури в ній безпечні для виконання, а які ні.

Таким чином, для осіб які відповідають за проектування та планування проектів охорони здоров’я важливо мати загальне уявлення про відмінності між трьома основними типами кімнат і факторами, які визначають подальше проектування кімнат певного типу.

 

logo_MC_dark

___________________________________

Аналіз, експертиза, консалтинг, проектування, будівництво, оснащення та реконцепція медичних закладів у приватному та державному сегменті, відповідно до українських та міжнародних стандартів.

Підписка на новини

Subscribe to news

Copyright by MEDICAL CONSTRUCTOR© 2016. All rights reserved.